У Києво-Печерській лаврі розпочали новий сезон археологічних розкопок

Пошуковці збирають археологічні факти існування на території Києво-Печерської лаври унікального склоробного комплексу. Археологічна група робить прочистку, промивку навіть найдрібніше скла для майбутнього вивчення.
У Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра»розпочались нові науково-дослідні роботи у Митрополичому саду на місці склоробної майстерні кінця XI – початку XII століття.
Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики України.
У 2023 році на території Митрополичого саду знайшли двоярусну споруду, у якій, скоріш за все, проживали майстри цього виробничого комплексу. Першими з них були візантійці, які мали власні секрети з виготовлення скла.
Майстерня, облаштована для оздоблення Успенського собору, спеціалізувалася на створенні смальти. З неї, зокрема, викладали дивовижні мозаїки.
«Це досвід та столітні напрацювання європейських майстрів. Адже Візантійська імперія, що відома також як Східна Римська імперія – це Європа та весь її досвід. Тож ми не просто говоримо про необхідність єднання з європейським простором зараз, а ми були його частиною ще тисячу років тому. Європейські майстри приїжджали сюди, працювали тут в Лаврі, що доводять ці дослідження», – розповів кандидат історичних наук Сергій Тараненко.
Археолог вже розшукав те, що не вдалося Володимиру Богусевичу, який у 1951 році знайшов склоробну майстерню. За кілька років досліджень науковці зібрали понад 10 тисяч одиниць матеріалу. Їх вивчать разом з новими знахідками, які ще попереду.
Розкопки проводяться в межах науково-практичного семінару у співпраці з Київським столичним університетом імені Бориса Грінченка та КНУ імені Т. Шевченка.
Усі предмети та колекції, які знайдуть під час проведення робіт, передадуть на постійне зберігання до відділу науково-фондової роботи Заповідника.
Джерело: “Великий Київ”
Почни з себе
Важливо не споглядати, а діяти. Діяти, всупереч втомі й апатії, всупереч обставин,гіркого досвіду, чиновників, до яких так і не дійшла люстрація, низького прожиткового рівня та стрімкого падіння гривні. Діяти заради держави, родини й друзів, кращого майбутнього, яке крім кожного з нас ніхто не побудує.
Важливо не бути покірним. Не піддаватися на улесливі промови. Витримувати інформаційні атаки на кшталт «все пропало», вбачати в кожному звільненому з полону сепаратистів співвітчизнику величезну перемогу. Не коритися тим, хто затягує газові зашморги, і тим, хто постійним шантажем намагається «поселити» на Україні привиди Придністров.я та Карабаху.
Важливо бути мудрим. Жити, відрізняючи зерна від полови: результативність від голослів.я, допомогу від піару, героїзм від самомилування. Мудро сприймати уроки життя, кожного разу роблячи висновки і дякуючи Богові за дану можливість – бути живим. Сприймати світ таким, яким він є, а не таким, яким його «малюють»учасники політичних ток-шоу.
Важливо лишатися собою. За будь-яких обставин. Не соромитися бути добрим,чесним, принциповим. Бути корисним своїм милосердям тим, хто воює, і тим, хто шукає миру й прихистку після бомбування. Бути собою, розвивати в собі відчуття відповідальності за країну, за хід історії, за наступні 20-30-100 років української незалежності.
Важливо почати з себе. Навчитися позитиву, вірити й творити зміни, не опускати руки, стати надійним плечем для знайомих, віддавати - без очікування віддачі, за покликом серця. Почати з власного виваженого вибору –громадянської позиції, політичного орієнтиру, свого кандидата до Парламенту. Побачити, що гідний вибір завжди приносить не тільки спокій для совісті, але й є рушієм майбутнього. Життя вартує того.


