Сміттєзвалище замість МАФів: Академмістечко потопає в будівельному непотрібі

Цьогоріч Академмістечко ретельно звільняли від МАФів, яток та павільйонів, почавши ще навесні, коли у Департаменті територіального контролю наголосили про плани прибрати загалом біля 150 незаконних кіосків. Другий етап “великого прибирання” закінчився на початку серпня. Але краса разом із чистотою так і не настали – замість цього залишились сліди благоустрою у вигляді мотлоху та сміття, які комунальники залишили після демонтажу.
Кияни скаржаться, що територія навколо станції метро “Академмістечко” перетворилась на сміттєзвалище. За місяць, що минув, ситуацію сильно погіршила тривала спека і те, що всі, кому не ліньки, кидають на цю купу все, що заманеться. Мешканці навколишніх будинків навіть стали жалкувати за кіосками, мовляв, кому вони заважали – сплачували податки державі та були корисні покупцям.
“Місцева влада розпорядилася знести МАФи. Аргумент – псують зовнішній вигляд вулиці. Ні, ну так набагато ліпше, гарніше, хто б сперечався. Це будівельне сміття в такому вигляді “прикрашає” вулицю вже понад місяць. Віталій Володимирович, Ви ж у нас естет. Будуєте в столиці скляні мости, фонтани, що танцюють, інші гарні локації для гарних селфі. Вони, звичайно, грошей не приносять, але дійсно прикрашають місто. То як Вам така інсталяція в нашому європейському Києві?”, – написала у соцмережі киянка Людмила Аксьонова, додавши світлини зі справжніми сміттєзвалищами просто посеред вулиці та вздовж дороги.
Питання риторичне, така “інсталяція”, на жаль, в Києві не єдина. А у випадку з Академмістечком, можливо, не стали наводити лад після демонтажу кіосків через те, що на 2024 рік тут заплановано звести великий житловий комплекс. Адже навіщо прибирати, якщо все одно скоро заново смітити.
Джерело: “Інформатор”
Почни з себе
Важливо не споглядати, а діяти. Діяти, всупереч втомі й апатії, всупереч обставин,гіркого досвіду, чиновників, до яких так і не дійшла люстрація, низького прожиткового рівня та стрімкого падіння гривні. Діяти заради держави, родини й друзів, кращого майбутнього, яке крім кожного з нас ніхто не побудує.
Важливо не бути покірним. Не піддаватися на улесливі промови. Витримувати інформаційні атаки на кшталт «все пропало», вбачати в кожному звільненому з полону сепаратистів співвітчизнику величезну перемогу. Не коритися тим, хто затягує газові зашморги, і тим, хто постійним шантажем намагається «поселити» на Україні привиди Придністров.я та Карабаху.
Важливо бути мудрим. Жити, відрізняючи зерна від полови: результативність від голослів.я, допомогу від піару, героїзм від самомилування. Мудро сприймати уроки життя, кожного разу роблячи висновки і дякуючи Богові за дану можливість – бути живим. Сприймати світ таким, яким він є, а не таким, яким його «малюють»учасники політичних ток-шоу.
Важливо лишатися собою. За будь-яких обставин. Не соромитися бути добрим,чесним, принциповим. Бути корисним своїм милосердям тим, хто воює, і тим, хто шукає миру й прихистку після бомбування. Бути собою, розвивати в собі відчуття відповідальності за країну, за хід історії, за наступні 20-30-100 років української незалежності.
Важливо почати з себе. Навчитися позитиву, вірити й творити зміни, не опускати руки, стати надійним плечем для знайомих, віддавати - без очікування віддачі, за покликом серця. Почати з власного виваженого вибору –громадянської позиції, політичного орієнтиру, свого кандидата до Парламенту. Побачити, що гідний вибір завжди приносить не тільки спокій для совісті, але й є рушієм майбутнього. Життя вартує того.


