Київська прокуратура підрахувала своїх працівників з інвалідністю

Судячи з оприлюдненої статистики, стан здоров’я працівників центрального апарату та десяти окружних прокуратур не такий поганий, як загалом по країні.
Київська міська прокуратура звітувала про кількість своїх співробітників з інвалідністю, зокрема тих, хто отримав її під час повномасштабної війни. Напевно, столичним прокурорам вперше довелося оприлюднювати таку інформацію, проте під час масштабних перевірок рішень МСЕК, що ініційовані Кабміном, краще спрацювати на випередження. І, за офіційною інформацією, статус осіб з інвалідністю у Київській міській прокуратурі має менш ніж 3% від загальної кількості прокурорів.
Про це пресслужба відомства повідомила у своєму Telegram-каналі, зазначивши, що загальна чисельність співробітників, що складається з працівників центрального апарату та 10 окружних прокуратур, становить 696 осіб. З них оформлену інвалідність мають 20 прокурорів: 13 – третю групу інвалідності, ще 7 прокурорів – другу. Тобто від загальної кількості працівників випадки інвалідності становлять 2,87%.
“Повідомляємо, що ані в.о. керівника Київської міської прокуратури, ані заступники керівника не мають ані групи інвалідності, ані пенсій за вислугою років, ані будь-яких інших пільг. Також не мають груп інвалідності начальники управлінь та їхні заступники. Серед начальників відділів є один працівник, який має інвалідність третьої групи, пов’язану з протезуванням органу”, – повідомили у прокуратурі.
Щодо тих, хто отримав цей статус під час повномасштабної війни, у 2022 році таких прокурорів було двоє, у 2023 та 2024 році – по одному. Решта, а це 16 працівників, оформили інвалідність до 2022 року. З них п’ятеро – один чоловік та четверо жінок є інвалідами дитинства. Увесь цей звіт разом із підтверджуючими документами Київська міська прокуратура направила до Офісу Генерального прокурора у межах призначеного службового розслідування.
Джерело: “Інформатор”
Почни з себе
Важливо не споглядати, а діяти. Діяти, всупереч втомі й апатії, всупереч обставин,гіркого досвіду, чиновників, до яких так і не дійшла люстрація, низького прожиткового рівня та стрімкого падіння гривні. Діяти заради держави, родини й друзів, кращого майбутнього, яке крім кожного з нас ніхто не побудує.
Важливо не бути покірним. Не піддаватися на улесливі промови. Витримувати інформаційні атаки на кшталт «все пропало», вбачати в кожному звільненому з полону сепаратистів співвітчизнику величезну перемогу. Не коритися тим, хто затягує газові зашморги, і тим, хто постійним шантажем намагається «поселити» на Україні привиди Придністров.я та Карабаху.
Важливо бути мудрим. Жити, відрізняючи зерна від полови: результативність від голослів.я, допомогу від піару, героїзм від самомилування. Мудро сприймати уроки життя, кожного разу роблячи висновки і дякуючи Богові за дану можливість – бути живим. Сприймати світ таким, яким він є, а не таким, яким його «малюють»учасники політичних ток-шоу.
Важливо лишатися собою. За будь-яких обставин. Не соромитися бути добрим,чесним, принциповим. Бути корисним своїм милосердям тим, хто воює, і тим, хто шукає миру й прихистку після бомбування. Бути собою, розвивати в собі відчуття відповідальності за країну, за хід історії, за наступні 20-30-100 років української незалежності.
Важливо почати з себе. Навчитися позитиву, вірити й творити зміни, не опускати руки, стати надійним плечем для знайомих, віддавати - без очікування віддачі, за покликом серця. Почати з власного виваженого вибору –громадянської позиції, політичного орієнтиру, свого кандидата до Парламенту. Побачити, що гідний вибір завжди приносить не тільки спокій для совісті, але й є рушієм майбутнього. Життя вартує того.


