Діти пишуть про Майдан, війну на Сході та Батьківщину – результати конкурсу молодих літераторів «Надія»
У Київському музеї Лесі України нагородили переможців VII літературного конкурсу серед школярів та студентів «Надія». В ході творчого турніру юних літераторів віком від 6 до 18 років, журі конкурсу відзначило 50 найкращих поетично обдарованих дітей та учнівської молоді.
«Головна мета конкурсу – виявлення талановитих дітей, популяризація дитячої творчості, залучення школярів та студентів до скарбниць української культури. До участі в конкурсі запрошувались учні навчальних закладів м. Києва за трьома віковими категоріями: 6-10, 11-14 та 15-18 років. Як результат, маємо подекуди неперевершені твори поезії та прози» – зазначила член журі конкурсу, директор Музею видатних діячів української культури Наталія Терехова.
Юні поети та прозаїки вразили організаторів літературного конкурсу тематикою своїх літературних доробків. Так, за словами голови Фонду М.Томенка «Рідна країна» у Києві, депутата Київради Олександра Федоренка, неочікуваними стали вірші школярів молодшої та середньої школи, присвячені подіям на Сході, політичним реаліям сьогодення та темі вибору.
«Діти пишуть про Майдан, АТО, депутатів, які мають відчувати «подих» обдурених виборців, Батьківщину, деградацію людини в сучасних умовах. Якщо згадати, що вустами малечі говорить істина, то ці дитячі поезії говорять про настрої киян більше, ніж всі політики разом в своїх телешоу » – відзначив Олександр Федоренко.
Київський Фонд М.Томенка «Рідна країна» цього року окремою премією відзначив ученицю 9 кл. Мейс Абдаллах.
Конкурс «Надія» був заснований Музеєм видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького у 2001 році до 130-літнього ювілею від дня народження Лесі Українки. Проведено вже шість конкурсів, у яких взяли участь більше 400 учнів та студентів м. Києва та передмістя віком від 6 до 18 років.
Конкурс відбувається за фінансової підтримки фонду М.Томенка «Рідна країна».





Почни з себе
Важливо не споглядати, а діяти. Діяти, всупереч втомі й апатії, всупереч обставин,гіркого досвіду, чиновників, до яких так і не дійшла люстрація, низького прожиткового рівня та стрімкого падіння гривні. Діяти заради держави, родини й друзів, кращого майбутнього, яке крім кожного з нас ніхто не побудує.
Важливо не бути покірним. Не піддаватися на улесливі промови. Витримувати інформаційні атаки на кшталт «все пропало», вбачати в кожному звільненому з полону сепаратистів співвітчизнику величезну перемогу. Не коритися тим, хто затягує газові зашморги, і тим, хто постійним шантажем намагається «поселити» на Україні привиди Придністров.я та Карабаху.
Важливо бути мудрим. Жити, відрізняючи зерна від полови: результативність від голослів.я, допомогу від піару, героїзм від самомилування. Мудро сприймати уроки життя, кожного разу роблячи висновки і дякуючи Богові за дану можливість – бути живим. Сприймати світ таким, яким він є, а не таким, яким його «малюють»учасники політичних ток-шоу.
Важливо лишатися собою. За будь-яких обставин. Не соромитися бути добрим,чесним, принциповим. Бути корисним своїм милосердям тим, хто воює, і тим, хто шукає миру й прихистку після бомбування. Бути собою, розвивати в собі відчуття відповідальності за країну, за хід історії, за наступні 20-30-100 років української незалежності.
Важливо почати з себе. Навчитися позитиву, вірити й творити зміни, не опускати руки, стати надійним плечем для знайомих, віддавати - без очікування віддачі, за покликом серця. Почати з власного виваженого вибору –громадянської позиції, політичного орієнтиру, свого кандидата до Парламенту. Побачити, що гідний вибір завжди приносить не тільки спокій для совісті, але й є рушієм майбутнього. Життя вартує того.



Leave a Reply