БФ молодіжної ініціативи “Надія”, за підтримки Олексія Омельяненка, забезпечує обладнанням лікарні на передовій
Команда фонду “Надія”, за підтримки Олексія Омельяненка, розпочала роботу із забезпечення медзакладів з перших днів повномасштабного вторгнення.
Благодійний фонд молодіжної ініціативи “Надія”, за підтримки мецената Олексія Омельяненка, надає системну допомогу медичним закладам, наближеним до лінії фронту. Стабілізаційні пункти, військові шпиталі та прифронтові лікарні отримують найсучасніше обладнання, необхідне для порятунку як поранених військових, так і цивільних громадян.
“Спільними зусиллями, разом з фондом “Надія” та нашим партнером Олексієм Омельяненко, ми доставили у шпиталі на передову апарат МРТ, два апарати КТ, пʼять апаратів для гемодіалізу Prismaflex, наркозно-дихальний апарат, десятки УЗД та рентген-апаратів, гастроколоноскоп, більше 200 медичних моніторів, підігрівачі інфузій, ультразвукові скальпелі та більше десяти портативних апаратів для непрямого масажу серця Easy Pulse Schiller (Швейцарія)”, – розповів Валерій Дубіль, перший заступник голови комітету ВР з питань здоровʼя нації, голова наглядової ради БФ “Надія”.
Команда фонду “Надія”, за підтримки Олексія Омельяненка, розпочала роботу із забезпечення медзакладів з перших днів повномасштабного вторгнення, і за цей час волонтери проїхали фактично вздовж всієї лінії фронту на донецькому, харківському, запорізькому та південному напрямках.
“Намагаємося робити все можливе, щоб доставити лікарям те, що вони просять – допомогти їм якісно і швидко виконувати свою роботу. Звісно, потреби лікарень на лінії вогню колосальні, але щоразу ми привозимо їм дороговартісне обладнання і знаємо, що воно точно допоможе врятувати не одне життя. Крок за кроком ми рухаємося до все кращого оснащення прифронтових лікарень і стабпунктів, і це було б неможливим без наших партнерів, зокрема і Олексія Омельяненка, який не залишається осторонь всіх наших благодійних ініціатив”, – резюмував Валерій Дубіль.
Почни з себе
Важливо не споглядати, а діяти. Діяти, всупереч втомі й апатії, всупереч обставин,гіркого досвіду, чиновників, до яких так і не дійшла люстрація, низького прожиткового рівня та стрімкого падіння гривні. Діяти заради держави, родини й друзів, кращого майбутнього, яке крім кожного з нас ніхто не побудує.
Важливо не бути покірним. Не піддаватися на улесливі промови. Витримувати інформаційні атаки на кшталт «все пропало», вбачати в кожному звільненому з полону сепаратистів співвітчизнику величезну перемогу. Не коритися тим, хто затягує газові зашморги, і тим, хто постійним шантажем намагається «поселити» на Україні привиди Придністров.я та Карабаху.
Важливо бути мудрим. Жити, відрізняючи зерна від полови: результативність від голослів.я, допомогу від піару, героїзм від самомилування. Мудро сприймати уроки життя, кожного разу роблячи висновки і дякуючи Богові за дану можливість – бути живим. Сприймати світ таким, яким він є, а не таким, яким його «малюють»учасники політичних ток-шоу.
Важливо лишатися собою. За будь-яких обставин. Не соромитися бути добрим,чесним, принциповим. Бути корисним своїм милосердям тим, хто воює, і тим, хто шукає миру й прихистку після бомбування. Бути собою, розвивати в собі відчуття відповідальності за країну, за хід історії, за наступні 20-30-100 років української незалежності.
Важливо почати з себе. Навчитися позитиву, вірити й творити зміни, не опускати руки, стати надійним плечем для знайомих, віддавати - без очікування віддачі, за покликом серця. Почати з власного виваженого вибору –громадянської позиції, політичного орієнтиру, свого кандидата до Парламенту. Побачити, що гідний вибір завжди приносить не тільки спокій для совісті, але й є рушієм майбутнього. Життя вартує того.
