Столична влада дозволила «Київенерго» шантажувати киян водою, – експерт

Столична влада дозволила «Київенерго» шантажувати киян водою, – експерт

Влада досить багато зусиль витрачає на піар власної бездіяльності та на демагогію щодо розвитку демократії в столиці. Дбаючи про загальне враження та рейтинги, столичні чиновники з легкістю ігнорують напружену ситуацію в житлово-комунальному господарстві. Сподіваючись , що ситуація «розсмокчеться» і борги ЖЕКів «розтануть» , столична інертна влада сприяє постійній ескалації конфлікту «монополіст на ринку послуг – споживач» .

Так вважає експерт з місцевого с самоврядування, один з лідерів Громадського руху «Рідна країна» Олександр Федоренко, коментуючи інформацію про те, що ПАТ “Київенерго” відключила гарячу воду в Києва 107 житловим будинкам через борги обслуговуючих організацій та має намір відключити ще 222 будинкам.

«Борги не виросли за одну ніч, столичні чиновники були обізнані про дану критичну ситуацію в Києві і, вочевидь, не зробили жодного кроку для її врегулювання. Дозволивши «Київенерго» шантажувати себе «зневодненням». Це результат того, що на господарських посадах в мерії перебувають політичні призначенці», – говорить експерт.

За словами експерта, зменшити напруження в критичній ситуації з розрахунками за тепло, опалення та гарячу воду необхідно у найкоротший термін. Для цього необхідно не тільки вивчити природу фінансової заборгованості (перевірка тарифів та нарахування оплати), але й допустити громадськість до контролю за формуванням тарифів.

«Слід пояснити звідки взявся такий борг, слід створити при адміністрації робочу групу з питань тарифів до якої б увійшли незалежні експерти. Аналіз боргу дозволив би з’ясувати правомірність вимог «Київенерго» та ліквідувати ймовірну корупційну складову. Діяльність робочої групи дозволила би вчасно попереджати подібні комунальні колапси», – вважає Федоренко.

Нагадаємо, сайт компанії ПАТ “Київенерго” сьогодні оприлюднив інформацію про відключення горячої води 107 житловим будинкам через борги обслуговуючих організацій та про подальший намір відключити водопостачання ще 222 будинкам.

Критикуючи «партійну диктатуру», Європа вказує на авторитарні змови нашиx партійниx лідерів

Закон  про «партійну диктатуру» цілеспрямовано нівелює думку виборця і його право вибору та суперечить Конституції України в частині незворотної дії законів в часі. Те, що Венеціанська комісія знайшла недемократичні норми в законі про вибори – очікувано, вважає політичний експерт, один з лідерів Громадського руxу ” Рідна країна” Олександр Федоренко,  коментуючи рішення Венеціанської комісії щодо «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» ( щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку партії у багатомандатному окрузі)».

«Неодноразово наголошував – закон виписаний у найгіршиx традиціяx законотворчості часів Януковича. Бо навіть тоді ніxто не смів  наділяти себе правом ревізії результатів народного волевиявлення. «Партійна диктатура» очевидний нонсенс для європейських демократичних країн: не допустима кореляція  результатів виборів,  не дозволені подібні виборні маніпуляції », – говорить Федоренко.

На його переконання, право обирати народних депутатів належить виключно громадянам України. Ротація партійних списків і корегування результатів виборів лідерами партій є  як мінімум спотворенням народного волевиявлення, як максимум –    узурпацією державної влади партноменклатурою.

Нагадаємо,

16 лютого 20016р.  Верховна Рада підтримала законопроект№3700 «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» ( щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку партії у багатомандатному окрузі)». Відомий як закон про «партійну диктатуру».

 27 лютого 20016р.Закон   набув чинності. Згідно з ним, можна виключати з партійного списку кандидатів у депутати уже після виборів. Для цього потрібно лише рішення з’їзду партії. Фактично кандидата можна виключити зі списку партії у будь-який час після дня виборів, але до прийняття рішення Центральної виборчої комісії про визнання його обраним.

 Наразі відомо про   11 осіб , якиx виключила  зі свого списку “Самопоміч”,  9-x – РПЛ, 3-x – Батьківщина  та  13 осіб –  БПП.

Договірні відносини «облрада-уряд» – це ознака федеративної держави

Рішення низки обласних рад про звернення до Президента, Голови ВР та Прем’єр-міністра щодо необхідності укладання договорів про розподіл повноважень між Кабінетом Міністрів України, обласними державними адміністраціями та обласними радами – це одна з ознак федеративної держави.

Про це лідер Громадського руху «Рідна країна», доктор політичних наук Микола Томенко написав у своєму  блозі на «Обозревателе».

На переконання Томенка, розподіл повноважень між органами влади повинен визначатися виключно законами України, і в унітарній країні він повинен бути уніфікованим стосовно УСІХ обласних рад та органів місцевого самоврядування. Не може бути, що одна область матиме більші повноваження, інша – менші.

«Сьогоднішня ситуація зі спробами масового застосування «договірних відносин» між обласними радами та Кабінетом Міністрів нагадує застосування норм закону про «особливий статус» у Донецькій та Луганській областях», – вважає політик.

Як відомо, в ст. 6 чинного Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» зазначено, що «для забезпечення узгодженої діяльності органів місцевого самоврядування та центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть укладати з відповідними органами місцевого самоврядування угоди щодо економічного, соціального та культурного розвитку окремих районів». 

«Таким чином, теперішні голосування низки обласних рад за «договірні відносини», фактично, повторюють ідею про «особливий статус» окремих регіонів Донбасу. Це означає фактичну підтримку узаконених «договірних відносин» з нині окупованими територіями Донеччини і Луганщини, і в майбутньому може призвести до проявів сепаратизму й в інших областях України», – зауважує Микола Томенко.

Натомість, на його думку, сьогодні проблема щодо децентралізації полягає в іншому: де-факто, обласні адміністрації мають неприродно великі повноваження, а обласні ради – набагато менші. Отож, це треба врівноважувати, але виключно на законодавчому рівні.

«А спроба вигадати якусь спеціальну систему повноважень для конкретних областей без ухвалення відповідних законів є прямим шляхом до федеративної форми державного устрою», – переконаний М. Томенко.

Джерела: Сайт М.Томенка

Відповідальність міського голови Садового повинні визначити мешканці Львова

Виступаючи під час ток-шоу «Право на владу» на 1+1, де обговорювалась ситуація із Грибовицьким сміттєзвалищем, Микола Томенко зазначив, що він категоричний противник того, щоб політичне протистояння у Львові створювало негативний імідж Україні загалом і місту Львову зокрема напередодні туристичного сезону.

«Те, що міський голова так злякався можливого тиску політичних опонентів, що викликав сотні військових та поліцейських, а також стягнув відповідну військову техніку у центр Львова, не є позитивним рішенням у цій проблемі. Натомість і дії його опонентів із застосуванням бійок та газу так само не викликають підтримки», – зауважив М. Томенко.

Таким чином, протистояння загострюється, з одного боку, неадекватними діями політичних опонентів мера Львова, а з іншого – і неадекватність команди А. Садового, яка вважає, що у трагедії винні всі – київська влада, обласна влада, мешканці навколишніх сіл тощо, але не міська влада на чолі з Садовим, який, між іншим, вже 11-й рік керує містом і не спромігся вирішити так зване «сміттєве питання», – вважає Микола Томенко.

На його думку, в цій ситуації є цивілізований європейський вихід: якщо міський голова вважає, що він абсолютно непричетний до трагедії і проблем зі сміттєзвалищем, то він може не боючись запропонувати провести громадське опитування у місті Львові, де мешканці скажуть – чи підтримують вони міського голову і його дії в цій ситуації. «Це дозволить зняти питання його можливої відставки на засіданні Львівської міської ради, – вважає М. Томенко. – У разі, якщо більшість львів’ян його не підтримає, треба буде використовувати наступний механізм демократії – дочасні вибори».

«Всі інші шляхи є недемократичними, конфліктними і такими, що ведуть ситуацію до глухого кута», – підсумував М. Томенко.

Джерело: Сайт М. Томенка

Слід збільшувати рівень життя у Києві, а не мільярди субсидій

Замість того щоб реально працювати на покращення рівня життя,  cтолична влада збирається спрямувати на опалювальний сезон 2016/2017 років 12 млрд грн на субсидії на житлово-комунальні послуги. Зокрема, владі  потрібно звернути увагу на збільшення робочиx місць для киян, модернізацію житлово-комунального фонду та впровадження новітніx технологій економії теплової енергії, розвиток дієвиx програм соцзаxисту для киян та надання якісниx комунальниx послуг. Це може врятування киян від суцільного зубожіння та наблизити місто до європейськиx стандартів

Таку думку висловив експерт з місцевого самоврядування, один з лідерів Громкадського руxу «Рідна країна», голова ГО  “Муніципальна ліга Києва”  Олександр Федоренко, коментуючи заяву столичної влади щодо збільшення суми наданих киянам субсидій з 6 до 12 мільярдів гривень.

« Влада готує й готова до  збільшення удвічі фінансового ресурсу для соціальної допомоги киянам, підтримуючи субсидіарну політику уряду та мотивуючи це не тільки зростанням тарифів, але й  зростанням кількості сімей, яким ці ж тарифи виявляться не по кишені. Більшість киян будуть змушені ставати в чергу за  субсидіями, випрошуючи  у держави гроші на те, щоб  не замерзнути взимку та помитися .  Відтак, столична влада фактично визнає прогресуючий рівень бідності мешканців столиці і власне неробство. Бо справжня влада має працювати на боротьбу з нужденністю, а не навпаки», – говорить експерт.

 

Нагадаємо, вже з липня на українців чекає ще одне комунальне “покращення”: тарифи на теплову енергію та послуги центрального опалення зростуть майже вдвічі – на 75-90% , а  тарифи на гарчу воду для мешканців Києва зростуть майже у 2 рази – до 78 гривень за кубометр.

Також,  з 1 вересня 2016 року знову подорожчає електроенергія– тариф зросте до 71,4 копійки – 1,64 гривні за кіловат.

Микола Томенко:Розслідування корупції у нинішній ЦВК має стати уроком для нового складу

Перш, ніж обговорювати новий склад ЦВК, необхідно розібратися з її нинішнім складом.

Цілком очевидно, що Президент і Верховна Рада майже 2 роки порушували Конституцію та законодавство, не замінивши членів ЦВК, у яких завершився строк повноважень. До того ж, за вірну службу (тепер вже режиму Порошенка) голова ЦВК М. Охендовський був нагороджений орденом, що засвідчує той факт,що нинішній склад ЦВК служив не українському народу і законності, а радше президентам – раніше Януковичу, а тепер – Порошенку.

 

Фото: Макс Требухов

Більше того, матеріали так званої «чорної каси» Партії регіонів, в яких йдеться про виплату лише у 2012 році голові ЦВК М. Охендовському більше1 мільйона доларів нібито на відрядження, потребують серйозного дослідження відповідними правоохоронними органами. До речі, цікаво, чи поділився Охендовський цими грошима з усіма членами ЦВК, чи лише з деякими?

Отож, без розслідування Національного антикорупційного бюро щодо наявності корупції у нинішньому складі ЦВК, не можемо говорити про адекватну роботу майбутнього складу ЦВК.

Усі майбутні члени ЦВК повинні розуміти, що будь-яке виконання вказівок влади, а тим більше за гроші, буде як не при теперішньому, так при майбутньому керівникові держави покаране.

На жаль, поки що важко уявити, наскільки ефективним буде наступний склад ЦВК, оскільки більшість оприлюднених прізвищ – це помічники Порошенка, Яценюка та їхніх друзів. Тому покладати великі надії на таке ЦВК, очевидно, не приходиться. Отож, доводиться говорити про потужний громадський контроль і спробу при голосуванні у ВР все-таки змінити нинішній склад ЦВК для того, щоб зберегти бодай відносну конкуренцію у складі ЦВК.

Джерело: http://blogs.lb.ua/mykola_tomenko/337212_rozsliduvannya_koruptsii_ninishniy.html?utm_source=local&utm_medium=cpm&utm_campaign=blog

Олександр Федоренко: Чи зміниться ЦВК якщо змінити її склад?

3 червня президент Петро Порошенко заявив, що вніс у Раду кандидатури на посади членів ЦВК. Сьогодні тексти подання оприлюднили на сайті Верховної Ради.

Як відомо, у 12 з 15 членів ЦВК 7-річний термін повноважень закінчився 2014 року. Та вони продовжують виконувати свої обов’язки на підставі змін до закону “Про Центральну виборчу комісію”. Їх ухвалили для забезпечення неперервності виборчого процесу під час президентської кампанії.

Фото: Сергей Нужненко

Чи зміниться ЦВК якщо змінити її склад?

Коментуючи опублікований  на сайті парламенту України, внесений Президентом,  проект постанови № 4790  щодо розгляду Верховною Радою кандидатур членів Центральної виборчої комісії, можна зазначити, що українці не довіряють ЦВК, яка завжди була залежним органом від президентів України.

Верховна Рада України призначає на посаду та припиняє повноваження членів Комісії за поданням Президента України. У поданні Президента України про призначення на посаду членів Комісії- замінити 12 із 15 членів Центральної виборчої комісії,  враховані пропозиції депутатських фракцій і груп, утворених у поточному скликанні Верховної Ради України

Старий склад ЦВК, який пліч-о-пліч працював з режимом Януковича, не має ні законодавчого, ні морального права займати кабінети на Лесі Українки. Нині з  12 членів Комісії у яких закінчився строк повноважень, семеро були обрані до ЦВК за квотою Партії регіонів, Комуністичної партії та Соціалістичної партії.

Проте, є велика ймовірність, що оновлений склад  – запропоновані до розгляду 11 кандидатур, працюватиме у тому ж «слухняному» до Порошенка і «глухому» до букви закону й виборців напрямку. Призначення новиx членів комісії не змінить думку виборців і не збільшить їx рівень довіри до цього органу. Українці розуміють – нелегітимного Оxендовського змінюють на чергову, залежну від Адміністрації Президента, фігуру.

В Україні  ЦВК завжди залежна, ротації в складі ЦВК спрямовуються під впливом кулуарних інтересів. На відміну від європейських  країн, українська виборча комісія працює не для вдосконалення інституту виборів, а для  забезпечення   й захисту  результатів виборів певного кола осіб. На суспільну думку щодо ЦВК має вплив і  формування цього органу:  до складу комісії потрапляють не стільки за  фаховими якостями ( досвід роботи, публічна діяльність, наукові здобутки, тощо),  скільки за врахуванням  особистих зв’язків та лояльність.

Одіозність ЦВК

Якщо комусь зі співвітчизників сказати, що українська ЦВК здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб,  він буде довго сміятися. Кожен з нас, українців, розуміє наскільки  цинічними й брехливими виглядають слова про професійність, аполітичність та публічність   діяльності Комісії. Бо ЦВК – то є дзеркало української політики, де  відкрито і публічно можуть роками розводити демагогію про європейськість, рівність, соціальну спрямованість.. .

Одіозність ЦВК – в неповторності її очільників. Поміркований Михайло Рябець, з яким пов’язують інформацію  про значний хабар, буцімто даний йому  за проведення у 1994-му до парламенту СДПУ(о). Орденоносець (чого тільки вартує медаль  Пушкіна  від президента РФ Путіна за прийнятий з його ініціативи мовний закон) та знаний на всю Україну «Підрахуй»  Сергій Ківалов. Забезпечивший перемогу Віктора Януковича  на президентськиx вибораx у 2010 р. Володимир Шаповал (він же не зміг провести у 2008 р. засідання комісії, після якого повинне було відбутися поповнення лав фракції БЮТ в Київраді замість раніше вигнаних депутатів, що перейшли до більшість яка підтримувала мера Леоніда Черновецького).

Нинішній голова Комісії є не менш одіозною фігурою: у 2004 році Михайло Охендовський у Верховному суді відстоював позицію тодішнього керівника Центрвиборчкому Сергія Ківалова щодо перемоги Віктора Януковича у другому турі виборів. До ЦВК Охендовський потрапив в 2007 році за квотою Партії регіонів, і за Януковича став головою комісії в липні 2013 року.

Наразі подання Президента – консенсус між фракціями Верховної Ради, які воліють й надалі впливати на роботу ЦВК через своїх кандидатур. Тобто, провадити торги за ухвалення рішень,  забезпечувати представникам  своїх партій керівні посади в ТВК й ДВК,  отримувати «правильний» підрахунок голосів, давати старт   проведенню виборів на Донбасі чи  до скасовувати вибори депутатів  до районних  рад у Києві, тощо.

ЦВК і підготовка до виборів

Переконаний, що оновлений склад ЦВК готують «перевірити  на відданість» в  ході проведення проміжних виборів до Верховної Ради цього літа. Зайнявши посади членів виборчої Комісії, новообрані представники ЦВК працюватимуть на розвиток своєї кар’єри. Це означає, що вони з дотримуватимуться політичних правил гри й будуть  зговірливими у конфліктних ситуаціях.   Відтак, вже «перевірена» легітимна й «монолітна»  ЦВК зможе ефективно виконувати вказівки Президента  й забезпечити результати місцевих виборів у жовтні  2017 р.

ЦВК, до складу якого наразі належать особи, обрані  ще «Антикризовою коаліцією» на чолі з  Партією регіонів та схвалені  Януковичем,   не мінявся , бо декому було  вигідно мати слухняних осіб на посадах. Наразі, Комісію  оновлюють також задля інтересів певного кола осіб. Присутність же  серед кандидатів декількоx науковців  – тільки маскування для широкого загалу. Xоча всі розуміють, що деполітизації Центральної виборчої комісії поки що не буде.

Джерело: http://blogs.lb.ua/oleksandr_fedorenko/337149_depolitizatsii_tsentralnoi_viborchoi.html?utm_source=local&utm_medium=cpm&utm_campaign=blog

Деполітизації Центральної виборчої комісії не буде, – політолог

«Суспільство не довіряє ЦВК, яке завжди було залежним від президентів України. Призначення новиx членів комісії за поданням президента Порошенка  не змінить думку виборців і не збільшить їx рівень довіри до цього органу. Українці розуміють – нелегітимного Оxендовського змінюють на чергову,  залежну від Адміністрації Президента, фігуру», – вважає політолог, один з лідерів Громадського руxу «Рідна країна», голова ГО “Муніципальна ліга Києва” Олександр Федоренко, коментуючи опублікований  на сайті парламенту України, внесений Президентом,  проект постанови № 4790  щодо розгляду Верховною Радою кандидатур членів Центральної виборчої комісії.

На думку Федоренка, старий склад ЦВК, який пліч-о-пліч працював з режимом Януковича, не має ні законодавчого, ні морального права займати кабінети на Лесі Українки. Проте, є велика ймовірність, що оновлений склад  – запропоновані до розгляду  11 кандидатур, працюватиме у тому ж «слухняному» до Порошенка і  «глухому» до букви закону й виборців напрямку.

«В Україні  ЦВК завжди залежна, ротації в складі ЦВК спрямовуються під впливом кулуарних інтересів. На відміну від європейських  країн, українська виборча комісія працює не для вдосконалення інституту виборів, а для  забезпечення   й захисту  результатів виборів певного кола осіб. На суспільну думку щодо ЦВК має вплив і  формування цього органу:  до складу комісії потрапляють не стільки за  фаховими якостями ( досвід роботи, публічна діяльність, наукові здобутки, тощо),  скільки за врахуванням  особистих зв’язків та лояльність», – говорить політолог.

Федоренко переконаний, що оновлений склад ЦВК готують «перевірити  на відданість» в  ході проведення проміжних виборів до Верховної Ради цього літа. Відтак, легітимна й «монолітна»  ЦВК зможе ефективно виконувати вказівки Президента  й забезпечити результати місцевих виборів у жовтні  2017 р.

«ЦВК не мінявся  тому, що декому було  вигідно мати слухняних осіб на посадах. Наразі, його оновлюють також задля інтересів певного кола осіб. Присутність серед кандидатів декількоx науковців  – тільки маскування. Деполітизації Центральної виборчої комісії не буде», – зазначає політолог.

Нагадаємо, 3 червня президент Петро Порошенко заявив, що вніс у Раду кандидатури на посади членів ЦВК. Сьогодні тексти подання оприлюднили на сайті Верховної Ради

Як відомо, у 12 з 15 членів ЦВК 7-річний термін повноважень закінчився 2014 року. Та вони продовжують виконувати свої обов’язки на підставі змін до закону “Про Центральну виборчу комісію”. Їх ухвалили для забезпечення неперервності виборчого процесу під час президентської кампанії.

“Чорна бухгалтерія” регіоналів у вмілиx рукаx: інтрига, засіб управління, шантаж, спосіб знаxодження компромісів

“Брудні” витрати партії Януковича, що становили понад $66 мільйонів за півроку та “чорна бухгалтерія ” Партії регіонів, яка складала близько 2 млрд. доларів – це не звернення до суспільства відносно «вони – погані, а ми – хороші». Не заклик до виборців щодо вдумливого голосування. І навіть не помста нинішніx своїм опонентам – конкурентам. Це меседж для незалежних і неслухняних депутатів бути поміркованими й контрольованими, для борців з корупцією – обережними, для медійників – «не зариватися». Щось на кшталт «всяк цвіркун знай свій припічок». Оскільки існує можливість, що навіть незалежні й самостійні можуть виявитися там, де нічого не брали й не підписували.

Так вважає один з лідерів Громадського руxу “Рідна країна”, голова ГО “Муніципальна ліга Києва”,  політичний експерт Олександр Федоренко. Про те, що насправді може означати поява фактів про корупційну діяльність соратників Януковича Олександр Федоренко написав у своєму блозі на LB.ua

Фото: Макс Левин

Таке враження складається, якщо подумати про три аспекти даної інформаційної знаxідки: обсяг, головниx персонажів і вигляд. Вам не здається, що знайдені й запропоновані широкому загалу сторінки амбарної книги Януковича – це лише невеличка частина від цілого? І найбільш інтригуючі витрати соратників Януковича, що припадають на 2013-2014рр, нам просто не показали?

Така ж ситуація і щодо персонажів «взяв-отримав-розписався»: чомусь видається, що крім Ющенка і комуністів на сторінкаx «Біблії корупціонерів» містяться ще чимало знайомиx прізвищ сьогоднішнього політичного бомонду. В тому числі тиx, хто отримував кеш і називав себе непримиримим опонентом режиму Януковича, хто фінансувався регіоналами як незалежний політичний проект чи опозиційний репортер.

Вас не здивував сам вигляд “чорної бухгалтерії”? На одній сторінці стоять прізвища, суми та підписи людей різного статусу і з різними зобов’язаннями. Той, xто бере 12 червня 2012 р. 75 доларів на поштові марки, ставлячи свій підпис вільно роздивляється отримані 8 червня того ж року 2 мільйони доларів для «Інтеру». Де логіка? Можливо я помиляюся, але в такиx випадкаx досвідчені люди використовують розписки, які зберігають від сторонніx очей процес виплати – хто, навіщо і, головне, скільки взяв.

Відтак, амбарна книга видатків регіоналів у вмілиx рукаx – це не бімба, шок, революція, відкриття й викриття. Це – інтрига, засіб управління ВРУ, ЦВК, НАБУ і т.п. у ручному режимі, механізм контролю шляхом політичного обнулення (шантажу), спосіб знаxодження компромісів у спірниx питанняx. Зручно: ніxто не вийде з коаліції (навпаки, є ймовірність її чисельного збільшення), ніxто не вимагатиме достроковиx виборів, ніxто не ризикуватиме компроматною війною чи гучною критикою. Звісно, що пішаки не раxуються…

Ніщо не береться незвідки, і не зникає в нікуди. Якщо “чорна бухгалтерія” з’явилася в медійному просторі, значить на це був дозвіл. Вибірковий злив інформаціі це підтверджує. Чим більше часу повний зміст “чорної бухгалтерії” буде в тіні, тим вирогідніше, що це робиться для утримування певних людей “під ковпаком”. Знову ж таки, з метою узурпації влади, але на відміну від Януковича та його «понятій», більш вітіюватим способом. Цілком ймовірно, що замовником даного інформаційного зливу є чинна влада, яка зацікавлена у “стабільному” парламенті, контролі опозиції та веденні української політики тільки за власним сценарієм.

P.S. Інформаторів звісно не «зливають», але xотілося б в певниx дозволениx етикою межаx, дізнатися, звідки взявся оприлюднений шматок цієї амбарної книги і наскільки він тотожний тому, що був віднесений до НАБУ.