Призначення Кирила Буданова керівником Офісу президента стало наслідком позитивного сприйняття його кандидатури західними партнерами України, а для нього самого виявилось актом особистої самопожертви
Про це повідомляє НВ з посиланням на власне джерело в Офісі президента, передає “ДС”.
За словами співрозмовника видання, ідею перевести ексначальника Головного управління розвідки до найближчого оточення президента Володимира Зеленського активно підтримували іноземні союзники України — навіть попри скепсис з боку окремих українських високопосадовців.
“Для Буданова ж це, в першу чергу, акт самопожертви певною мірою. Він пішов на це всупереч різноманітним прогнозам для того, щоб просувати та вирішити ключові питання безпеки й переговорного процесу”, — йдеться у коментарі джерела НВ, обізнаного з ситуацією в ОП.
Як зазначає співрозмовник видання, Буданов при цьому залишається чинним військовослужбовцем у званні генерал-лейтенанта. Це перший випадок в історії України, коли Офіс президента очолює чинний військовий. Основні завдання ексочільника ГУР на новій посаді стосуються зміцнення обороноздатності держави, мобілізаційних процесів та переговорів, — йдеться в матеріалі журналістів.
Також за інформацією джерела, новий очільник ОП поступово облаштовує свій кабінет на Банковій і перевозить з попереднього місця роботи деякі особисті та символічні речі — зокрема скульптуру жаби, яка раніше перебувала в його кабінеті в ГУР.
“Таким чином він намагається створити для себе комфортніші умови, але водночас залишається вірним власним принципам і цінностям, на яких вибудовував роботу розвідки. Саме цей підхід він намагатиметься перенести й в Офіс президента”, — резюмував поінформований співрозмовник НВ.
Нагадаємо, що Володимир Зеленський призначив Кирила Буданова головою Офісу президента 2 січня 2026 року. Тим самим указом президент звільнив його з посади начальника ГУР. Кадрове рішення було ухвалене після звільнення попереднього очільника ОП Андрія Єрмака, яка відбулася на тлі резонансного антикорупційного розслідування НАБУ і САП у так званій “справі Мідаса”.
