У Києві віднайшли та точно локалізували забуту частину Флорівського монастиря. Йдеться про ділянку монастирських мурів, що колись оточували обитель. Про це повідомили в Державному історико-архітектурному заповіднику «Стародавній Київ».
В заповіднику зауважили, що до цього часу її розташування описували лише розпливчасто – «десь там». Під час досліджень фахівці зробили також невелике, але важливе відкриття.
В заповіднику підкреслили, що у 1834 році до монастиря приєднали територію гори Киселівка (також відому як Замкова) «для розведення саду та влаштування цвинтаря». Для огородження цієї ділянки було споруджено дерев’яну огорожу за проєктом архітектора Людвіка Станзані.
У кінці 1840-х – на початку 1850-х років архітектор Павло Спарро замінив дерев’яну огорожу на муровану, висота якої досягала трьох метрів, а товщина стін сягала 60 см. Мур складали квадратні у плані стовпи (товщиною у три цеглини) та стіни (дві з половиною цеглини), виконані з жовто-рожевої цегли і увінчані простим уступчастим карнизом. Огорожу зводили на складному рельєфі, що постійно піддавався зсувам, через що частина конструкцій руйнувалася і ще у ХІХ столітті частину муру розібрали, а цеглу використали для нових будівель.
До нашого часу збереглися лише окремі сегменти муру: на південний схід від дзвіниці та вздовж вулиці Хорива, де збереглася північна брама (хоча лучкова арка була розібрана).
Фахівці Заповідника вирішили уточнити її точне розташування та сучасний стан.
«Ми нарешті її відшукали! Ділянка, що збереглася, має близько 30 метрів завдовжки. Через круті схили та складний рельєф радянські руйнівники не змогли розібрати цей фрагмент. Нам довелося пересуватися буквально на чотирьох кінцівках. Частина стіни знаходиться на вершині зі сторони Воздвиженки. Іншу ділянку ми знайшли, обійшовши схили з трьох боків Замкової гори – з південного боку вона була добре захована осіннім листям», – ділиться очільник Заповідника Роман Маленков.
Окрім очікуваного муру, дослідники виявили раніше не описані склепіння над проходами у підземні простори. Це можуть бути господарські льохи, підземні склепи монастирського цвинтаря або колектори для відведення талої та дощової води. Під час огляду було знайдено клейма на цеглі з написом «КП 1843», що підтверджує спорудження стіни у 1840-х роках.
За словами Романа Маленкова, віднайдені залишки муру планується детально обміряти, нанести на карту та дослідити прилеглі підземні приміщення.
«Місця, де ми знайшли входи під землю, малодоступні. Ймовірно, це були не склепи та не господарські споруди, але остаточно визначимо тільки після перевірки», – зазначив очільник Заповідника.
Джерело: «Київщина 24/7»
