Волонтери вкотре підіймають тему забезпечення військових неякісними турнікетами.
У чому проблема?
“Ті, на кому турнікети не спрацювали, не будуть скаржитись”
Сертифікований і якісно накладений турнікет допомагає врятувати життя на фронті. Однак з початком повномасштабного вторгнення військові розповідають — нерідко у їхні медичні пункти постачають турнікети, користуватися якими небезпечно: вони ламаються під час накладання або ж недостатньо сильно затягують кінцівку, через що пульс все одно пробивається.
І це лише частина проблем з турнікетами, якими забезпечують бійців.
“Здавалось би, що тут складного? Турнікет — це ремінь та паличка. Тому почали робити їх з усього, що траплялося під руку. Якщо я — постачальник лінолеуму, то виріжу палку-вороток з лінолеуму. І це не жарт, у нас дійсно такий турнікет був.
Це все помандрувало до нас, в усі можливі підрозділи. І ми прийшли до того, що в одному підрозділі могло бути 20 кольорів турнікетів, різних виробників, які хто де виробляв. Ми отримали величезну кількість неякісних речей, які не працюють, які вбивають, і ніхто не розумів, як відрізнити одне від іншого”, — розповідає інструктор з тактичної медицини від медичного батальйону “Госпітальєри” Ігор Гончарук-Хомин.
Така ситуація була на початку повномасштабної війни й, на жаль, продовжує траплятися і понині.
З роками підробки еволюціонували й зараз відрізнити їх від якісних турнікетів все важче. Інколи вони настільки точні, що доводиться перевіряти на рівні тактильних відчуттів матеріалу, пояснює Ігор. Найбільше підробок — у турнікету САТ, який вважається еталоном серед турнікетів у світі.
І найжахливіше виявити підробку, знаходячись на лінії фронту, коли від цього турнікету безпосередньо залежить твоє життя.
Яке рішення?
Волонтерська організація UA First Aid спільно з медичним батальйоном “Госпітальєри” та благодійним фондом “Солом’янські котики” організували виставку турнікетів, які вбивають, — “Виставка ху#%*@ових турнікетів: чому якісний такмед це не забаганка, а життєва необхідність?”.
На ній зібрані екземпляри, які у своїй роботі знаходили волонтери, медики, інструктори з тактичної медицини та військові. У такий спосіб організатори прагнуть привернути увагу широкого загалу до проблеми, яка роками існує у Силах Оборони.
“Ми хотіли голосно звернути увагу на цю ситуацію, яка досі чомусь існує, і ми досі маємо про це говорити”, — каже Лесь Якимчук з UA First Aid.
Як це працює?
На стіні висить яскраво-помаранчева стропа, яка, за задумом творців, мала слугувати турнікетом, але висіти у рамці їй все ж личить більше. Цей турнікет — з особистої колекції інструкторки з тактичної медицини Анни, яка дала йому відповідну назву — “Язик Арестовича”.
Таких “витворів мистецтва” тут безліч: різних кольорів, форм, матеріалів. З кумедними гострими назвами, що лише більше підкреслюють проблему.
У залі, окрім поганих турнікетів, є й пам’ятка — як відрізнити якісний турнікет від підробки, які бувають сертифіковані турнікети та де їх можна придбати.
Серед інших ознак: ширина, адже неякісний турнікет матиме вузьку стропу, яка буде більше ранити шкіру, ніж виконувати свою функцію; відсутній вороток (металева або пластикова частина турнікета, яка міцно фіксує його прилягання до тіла); нетиповий для оригіналу тип фіксації тощо.
Для цивільних підходять яскраві контрастні турнікети, зокрема оранжеві, які виділятимуться на одязі. Для військових же навпаки — лише темні кольори, які зливатимуться з формою.
Інструктор Ігор пропонує глядачам випробувати на собі підробки відомих брендів, аби наживо переконатися, чому вони не працюють. Десять добровольців беруться крутити турнікети навколо передпліччя. У когось вороток у перші ж секунди ламається та відскакує на підлогу. Інші ж крутять його уже декілька хвилин, однак результату ніякого. У тих, кому все ж вдалося зафіксувати турнікет, пробивається пульсація.
Жоден з цих турнікетів не був навмисне погіршений інструктором — це все реальні турнікети, які приходять військовим та медикам.
Розібратися, чому така ситуація досі можлива в воєнній Україні, організатори запросили профільних фахівців.
Основна причина — відсутність врегульованого алгоритму, за яким держава закуповуватиме засоби тактичної медицини.
“Улітку 2023-го багато волонтерських і громадських організацій вийшли з публічними заявами, що півтора року якось протягнули, а зараз нехай КМС (Командування Медичних сил), Міноборони, хто завгодно системно підходять до розв’язання проблеми з турнікетами”, — говорить Інна Совсун, народна депутатка України 9-го скликання.
Опісля у Верховній Раді створили робочу групу, яка пропонувала тестувати турнікети, що надходять з-за кордону в Україну, адже значну частину забезпечення турнікетами складала саме гуманітарна допомога. Відповідної установи, яка мала б на це потрібну кваліфікацію, не знайшлося.
Тоді ж з’явився закон, який передбачає, що держава має закуповувати лише ті турнікети, які затверджені НАТО або країнами-членами НАТО. А Міноборони повинно було затвердити перелік засобів такмеду. Пройшов рік, однак досі цього переліку немає.
“Попри те, що на найвищому політичному рівні є якесь політичне рішення, потім воно все одно не виконується. Я погоджуюся з емоційними коментарями про те, що, відверто кажучи, людям, які уповноважені приймати ці рішення, просто байдуже, — додає депутатка. — Мені часто кажуть, що треба підтримати вітчизняного виробника. Я відповідаю, підтримаймо вітчизняного військового, а виробники хай підтягуються. Який турнікет ви б дали вашому сину, брату, чоловіку? Цей чи той? От від цього й треба танцювати”.
Джерело: “Рубрика”
