У Києві відбулася мирна хода «Наші ще не вдома». Родичі українських військових, які перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти, пройшли центральними вулицями столиці, несучи їхні фото, плакати з гаслами та прапори з символікою бойових бригад. Це була тиха, але промовиста акція, організована рідними військовослужбовців 32-ї окремої механізованої бригади. До них доєдналися сім’ї з інших підрозділів, зокрема рідні оборонців Чорнобильської атомної електростанції, серед яких мешканці Славутича.
Учасники ходи зібралися біля Арки Свободи українського народу. Після хвилини мовчання на згадку про полеглих захисників пролунав державний гімн. Люди рушили Хрещатиком із плакатами «Безвісти зниклий не значить забутий», «Полон – пекло», «Я буду твоїм голосом». Вони вийшли не лише за своїх рідних, а й за всіх, хто вже понад три роки чекає визволення.
Це була спроба знову нагадати суспільству, що війна триває не лише на лінії фронту, а й за колючим дротом, у камерах, таборах і російських СІЗО. І ті, хто там, мають право бути почутими. Саме для цього рідні беруть участь у таких маршах, щоб голос кожного зниклого чи полоненого не загубився в тиші.
Серед учасників були й родичі захисників ЧАЕС, які навесні 2022 року залишалися на станції після вторгнення російських військ у зону відчуження. Вони продовжували нести службу під загрозою захоплення та примусового утримання, щоб не допустити порушення режиму ядерної безпеки. Та попри час десятки тих, хто боронив ЧАЕС, досі залишаються в полоні.
Нагадаємо, під час останнього обміну полоненими, який відбувся в липні за посередництва Туреччини, вдалося звільнити 13 нацгвардійців, які боронили Чорнобильську АЕС. Проте ще 48 військових з тієї самої зміни залишаються у російській неволі.
До ходи долучився представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Він відповідав на особисті запитання родин, проте чітких прогнозів, коли повернуться їхні рідні, не дав. Родичі запевнили, що не зупинятимуться і продовжуватимуть публічно говорити про полон та зниклих безвісти, щоб ніхто не забував, скільки людей усе ще чекають на визволення.
Мирна хода завершилася, але боротьба триває. Родини полонених закликали владу, міжнародні організації та медіа підтримати інформаційний тиск на Росію. Їхнє головне послання коротке, але глибоке: «Наші ще не вдома. Волю захисникам ЧАЕС. Разом до кінця».
Джерело: Slavutych.info
