Чемпіоном Шотландії з футболу став “Селтік”. Це відбулося в матчі, де “кельти” обіграли основного конкурента поточного чемпіонату – “Хартс”. Цікаво, що “Хартс” (“сердця”) випереджали перед матчем “кельтів” на одне очко. І їм не вистачило кількох хвилин, щоб вперше з 1965-го було перервано гегемонію клубів “Глазго Рейнджерс” та “Селтік” у чемпіонатах Шотландії.
Ну, у нас, в Прем’єр-лізі України все зрозуміло. Нічию гегемонію ніхто не перерве. І (як на мене) в поточному сезоні – це добре. Бо тріумф команди насіннєвого заводу, яка забиває у чемпіонаті менше, ніж півтора м’ячі за гру, був би, м’яко кажучи, нелогічним. Але зате у нас є капітальна інтрига щодо до того, хто ж попрощається з Прем’єр-лігою. Надія помирає останньою. В сенсі – ті, хто мав вилетіти, чекають (судячи з маси чуток) зняття з чемпіонату львівського “Руху”.
Прикро за львів’ян. Мені так подобалась їхня реклама у минулому сезоні! Коли на спині кожного гравця можна було прочитати: “Галицька свіжина”. Враховуючи очікування тих, хто хоче отримати дивіденди, так би мовити, “на халяву”, бажаю львівському клубу протриматися якомога довше!
Повертаючись до чемпіонату Шотландії. (І не треба кривити губу – в Таблиці коефіціентів УЄФА Шотландія вже нас випереджає). Особисто мені приємно, що “Селтік”, який позиціонує себе, як католицький клуб, нарешті випередив за кількістю чемпіонських титулів “протестантів” з “Рейнджерс”.
І, наостанок, старий шотландський анекдот. (Хто не знає, кольори “кельтів” – зелені, а “рейнджерів” – сині). Шотландія, вечір після матчу, морозно. Йдуть два хулси Селтіка. Один достає ножа і відтинає товаришу вухо. “За що?” – волає нещасний. “В тебе вухо посиніло”.
Павло Аніськович
