9 березня, у Києві біля Червоного корпусу Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулася чергова мирна акція-нагадування про українських військовополонених та зниклих безвісти. Попри прохолодну погоду, на заході зібралися десятки людей – родичі, друзі та просто небайдужі громадяни, які не готові миритися з тим, що сотні захисників і захисниць України досі перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти.
Учасники акції тримали у руках плакати з написами: “Безвісти зниклі — не забуті”, “Стань голосом полонених”, “FREE AZOV”, “Байдужість постукає у двері триколором”. Дехто прийшов із портретами рідних, які вже довгі місяці чи навіть роки не виходять на зв’язок. На деяких фото — обличчя молодих хлопців і дівчат у військовій формі, які ще недавно боронили Україну, а нині їхня доля залишається невідомою. Інші тримали емблеми військових бригад та прапори з символікою ЗСУ.
“Я хочу бачити, як повертаються наші хлопці й дівчата і радіють тому, що їх чекали не тільки вдома, бо їх чекають всі!” — поділилася своїми емоціями одна з учасниць акції, Анастасія. За її словами, кожен подібний захід — це можливість нагадати суспільству й владі, що питання військовополонених не має залишатися в тіні.
Водії, що проїжджали повз, сигналами висловлювали свою солідарність.
Акція “Не мовчи, полон вбиває!” стала голосом у боротьбі за свободу українських захисників. Її учасники закликають не припиняти тиск на міжнародні організації та владу, адже лише постійна увага до цієї проблеми може наблизити день, коли всі українські полонені повернуться додому.
Джерело: “Букви”
