В Україні стягнення боргів суворо регламентовано, і державні чи приватні пристави-виконавці дотримуються встановлених правових процедур.
Активи боржників неможливо знайти довільно конфісковані; кожен крок регулюється законом, що забезпечує справедливість та прозорість.
Коли хтось заборгував гроші, органи влади насамперед звертають увагу на ліквідні активи, такі як готівка чи кошти на банківських рахунках. Тільки якщо їх недостатньо, вони переходять до матеріального майна, включаючи транспортні засоби, обладнання чи інші цінності.
Загальна сума вилучення не може перевищувати суму непогашеного боргу і боржник може запропонувати порядок вилучення, але остаточне рішення залишається за приставами-виконавцями.
Житло сприймається як крайній захід. Житлова нерухомість захищена, і звернення на неї розглядається лише у разі надзвичайно високого боргу, який перевищує 20 мінімальних заробітних плат, що у 2025 році становить понад 160 000 гривень.
Навіть у разі, якщо у будинку прописані діти чи інші мешканці, органи влади повинні схвалити продаж, що на практиці рідко призводить до успіху. Тому пристави-виконавці зазвичай спочатку звертаються за іншими активами.
Ця правова база гарантує захист основного місця проживання українців та прав неповнолітніх. Продаж сімейного будинку — крайній захід, який застосовується лише після того, як вичерпано всі інші способи погашення боргу.
Джерело: “Економічні новини”
